Все записи с тегом: "страх"

Мне 23 года.. Последние 6 лет я страдаю от того, что моя мама пытается сделать из меня примерную дочь и, что самое главное, она почти уверена, что я такая и есть! Мама мне всегда твердила, что девочка должна всегда быть дома с семьей, не гулять допоздна и, конечно же, не встречаться с мальчиками. Вышеописанное- это только начала моих комплексов и страхов.
Уже в 20-летнем возрасте я начала от нее часто слышать такие фразы как: «девочка должна выходить замуж чистой», «неужели мужчине приятно быть с потасканной шлюхой». Вот именно так она называет всех девушек, которые начинают вести половую жизнь до свадьбы и не с одним мужчиной! Меня такие изречения очень оскорбляют, потому что у меня были интимные отношения с парнем, с которым встречалась 3 года и, кстати, очень тяжело пережила разрыв по этой причине. А она все равно думает, что я девственница, думает, что мы 3 года просто за ручку погуляли. Мне очень сложно жить с ней из-за того, что она осуждает подобный стиль жизни других девушек, когда я ничем не отличаюсь от них.. и мне становится очень стыдно за то, что я вообще существую, такая «потасканная шлюха». И, естественно, у меня совсем пропало желание быть с мужчинами, мне теперь кажется это позором и унижением после ее слов. Что касается отдыха в компании, то я всегда в нервном состоянии сижу и молюсь, чтобы ее рядом не было, в то время, как остальные пьют вино, коктейли или затягиваются сигареткой. Одним словом, жизненные принципы моей мамы перечеркивают всю мою жизнь, так как я живу в страхе и зажатости.
P.S. Советы поговорить с мамой буду бесполезны, так как, признавшись ей, я рискую получить букет унижений в ответ. Прошу вас быть толлерантными.

Мне кажется, очень много одиноких людей, потому что все хотят, чтобы полюбили их, а сами любить боятся. Ведь отдавать всегда страшно: вдруг взамен ничего? С возрастом и каждым неудачным опытом всё больше разочарования и страха. Поэтому работает схема «Полюби меня, и я тебя полюблю» Никто не хочет рисковать

Часом у пвк натрапляю на вислів «Почему вы не любите домохозяек»? Висловлю свою суб’єктивну думку – не «не люблю», а не поважаю, точніше не поважають вони себе самі.
Нещодавно стала учасником групи з дослідження сімейних стосунків. Парадоксально, але система розподілу обов’язків «вона розводить вогнище, а я полюю на мамонта» виявилась найпровальнішою. Результати дослідження показали, що у чоловіків, які все життя працювали тривалість життя у середньому на 10-15 років менша ніж у їхніх дружин-домогосподарок. І тут починається найцікавіше – вона отримує мізерну пенсію, так як не має робочого стажу і працювати вже пізно, так як втратились навички. Ви подумаєте – до пенсії ще огого, але час, він такий невблаганний.
Є ще один підводний камінь – гроші. Гроші дають чоловікові владу над жінкою – він її постійно апгрейдить, але вона належить лише йому. І б’юся об заклад кожна третя сварка закінчується словами «я тебя одеваю», «кто ты без меня» і т.д. Хоча звісно ніхто у цьому не зізнається. І прискорбно, часто подружні зради, причому з обох сторін також виправдовуються словами «я зарабатываю – могу позволить расслабится» або «ты все время на работе – мне стало скучно».
Буває, що чоловік сам активно проти, щоб дружина працювала. За цією «турботою» банально стоїть страх втратити контроль над жінкою. Жінка, яка заробляє гроші – незалежна жінка. Нехай не багато, але вона не буде триматися за тиранічного, гулящого чоловіка як за рятівний жилет.
І звісно, найважливіше, дорогі жінки: невже вам не шкода ваших чоловіків, які пашуть на роботі, а потім ще, наприклад, «таксують» усю ніч. Своєю бездіяльністю ви шкодите собі – виснажений чоловік мабуть не подарує вам ніжності та уваги тією мірою, на яку ви розраховуєте, він не буде цілий вечір гратися з дітьми – він хоче відпочити, і тут йому не дорікнеш. І рано чи пізно він почне злитись, що його кровно зароблені ви інвестували у свою зовнішність.
Одна моя хороша знайома, яка вже26 років не працює постійно повторювала – «если он хочет видеть рядом с собой красивую жену – должен за это платить» і наче собачка ходила за ним слідом і просила гроші. Зіграла життєва іронія – чоловік важко захворів, зрозуміло, що усі заощадження пішли на його лікування. Потім було ще два місяці відновлення. Той випадок – коли дружина могла підстрахувати, якби мала роботу. І у таку ситуацію може потрапити кожен. Цікаво, що коли ми зустрічались вона найбільше бідкалась, що ходить «без вій та без нігтів». Прошу вибачення і не хочу стереотипізувати – та чи не атрофує сидіння вдома мозок?
Я маю роботу та два підробітка, отримую хороші гроші для нашого міста. І я профі в усіх трьох сферах, якими займаюсь. Але професіоналізм приходить з досвідом – тому склавши руки ви просто втрачаєте дорогоцінний час. Я можу не лише отримувати подарунки від чоловіка, але й робити йому подарунки теж. Я з повним правом роблю манікюр, відвідую салон чи купую собі сукню. У нас ніколи не буває сварок на «фінансовій ниві». Ми спільно виконуємо абсолютно усі домашні обов’язки: я готую – він миє посуд, я мию підлогу – він пилососить, усе по-чесному, втомлюємось однаково на роботі. І він знає – якщо наробить дурниць, я не пропаду, тому в нас міцна сім’я.
Любі жінки, запам’ятайте, сидіти вдома вам дає повне право лише догляд за дитиною до 3-х років. Якщо у вас цей щасливий час ще не настав або вже пройшов – працюйте, поважайте себе, викликайте повагу у власних чоловіків і дбайте про своє майбутнє.

Ж енщина залезла в аппарат для сканирования вещей на вокзале из-за страха за сохранность сумочки.

Выглядит пугающе

Всего лишь несколько минут полёта…
И вместо длинного – короткий путь.
Что было там, в горящем самолёте?-
Не знаем. Но теперь — не в этом суть.

И юноши, и женщины, и дети,
Мужчины с сединою на висках…
Какими они были, люди эти?
Все пережили близкой смерти страх.

Быть может, кто-то вслух заплакал громко,
Быть может, самый храбрый закричал…
Прижала крепко мать к груди ребёнка…
А кто-то ручки кресла крепко сжал.

Быть может, кто-то помолился Богу
И бросил к небесам последний взгляд…
Им оставалось жить совсем немного.
Теперь неважно – кто в том виноват.

Их не вернуть. От туда – не приходят.
Живым остались слёзы, боль сердец.
Куда, куда любимые уходят?
И смерть – конец иль вовсе не конец?

О, пусть живых коснутся эти строки.
Пусть они помнят: жизнь – так коротка.
Случайности, болезни, катастрофы –
И снова смерти жёсткая рука.

Душа, душа где после смерти будет?
Куда ведёт дорога – в рай иль в ад?
Молитесь Господу при жизни, люди,
Чтоб бросить к небесам последний взгляд.
#ан148 #Ан148

Требуется 2 модели 17.02 и 18.02 на процедуру кератинового выпрямления волос. Оплата только за расходный материал. Все подробности в лс или по тел. +375297128368

Самый большой страх в Чекмагуше — это остаться жить в Чекмагуше.

Как побороть свой страх перед людьми, которые меня когда-то били.. и, возможно, еще будут бить, если встретят..(местные обдолбыши и алкаши) (в обратку дать и ударить первым не могу.. характер такой(( хотя комплекция позволяет это сделать.. даже домой и из дома. приходится окольными путями ходить.. чтобы их не встретить.. может это самовнушение(( м, 30

Получила права, купила машину, осталось только перебороть страх выезжать на улицы города. Расскажите, как вы справлялись по первой на дороге, я очень боюсь, особенно вдруг машина заглохнет, все начнут бибикать, я тогда вообще заплачу.

Как побороть свой страх перед людьми, которые меня когда-то били… и, возможно, еще будут бить, если встретят..(местные обдолбыши и алкаши) (в обратку дать и ударить первым не могу.. характер такой(( хотя комплекция позволяет это сделать.. даже домой и из дома. приходится окольными путями ходить.. чтобы их не встретить.. может это самовнушение(( м,29 лет. Анон.